Служба у справах дітей консультує: Життя дитини після розлучення батьків

2014-10-28-16

Чи можуть подружжя, які наважилися розірвати шлюб, зберегти добрі взаємини між собою, а також стосунки зі своїми дітьми? І як звести до мінімуму психологічні травми дитини після розлучення батьків? Дитина не винна у чварах батьків. Розлучення батьків – майже неминуча травма для їхньої дитини або дітей. Часто вони переживають значно більший стрес, ніж їхні батьки. Часом навіть зовні спокійні діти відчувають глибокі душевні переживання. Насправді, все залежить від культури поведінки та спілкування подружжя. І якщо ви готові йти назустріч один одному заради спокійного стану дитини, то домовтеся.

Наслідки
Іноді дитина замикається у собі, відчуває свою уявну провину і вважає себе джерелом розбіжності батьків. А часом діти стають гіперактивними, вимагаючи до себе постійної уваги. Прояви стресу у дитини можуть бути різними. Слід враховувати, що безпосередні наслідки таких переживань, як правило, неминучі.
Як допомогти дитині впоратися з важкою ситуацією? Вам слід пояснити незмінність ставлення члена сім’ї саме до дитини, сказати їй, що конфлікти, які відбуваються вдома, не відносяться до неї, що сама вона ні в чому не винна. Треба пояснити дитині, що іноді дорослим людям краще жити окремо, ніж разом, так вони будуть щасливішими. Дитині потрібно дати зрозуміти, що навіть після розлучення батьки будуть про неї піклуватися і проводити вільний час, відзначати свята і дні народження. Для того, щоб пом’якшити наслідки ситуації розлучення, необхідно навіть з маленькою дитиною говорити про цю подію. Слід намагатися у присутності дитини говорити про іншого з батьків тільки у поважному тоні, щоб у дитини не виникло сумнівів, що її стали менше любити. По можливості, поясніть доступно для дитини причини розлучення, не варто уникати питання “чому це відбулося”, але при цьому не слід вдаватися у деталі.
Намагайтеся у цей важкий час побалувати її, частіше проводити час разом, говорити дитині про те, як сильно ви її любите. Можливо, після розлучення буде потрібна допомога дитячого психолога. Вам потрібно уважно стежити за дитиною, своєчасно звернутися за допомогою до фахівця. Депресія, замкнутість, смуток і безсоння – лише деякі наслідки розлучення для дітей. У них виникає почуття тривожності та непотрібності. Довга відсутність одного з батьків може викликати у дитини смуток і спустошення, неможливо передбачити реакцію дитини на розлучення.
Другий шлюб батьків викликає додаткові труднощі, варто з цим зачекати. Ви повинні намагатися зберегти дружні відносини після розлучення з вашим колишнім партнером заради дитини. Не варто забувати і про те, що за долю дитини несуть відповідальність двоє батьків – дитина не буває “колишньою”.
Якщо батькові та матері вдалося зберегти спокійні відносини після розлучення, надалі вам буде простіше вирішувати проблеми, що стосуються спільної дитини, і розраховувати на допомогу один одного у складних ситуаціях. Нормальне спілкування між батьками необхідне для дітей.
З колишнім чоловіком або дружиною варто детально обговорити можливість зустрічей і спілкування з дитиною. Не слід перешкоджати розвитку відносин і позбавляти одного з батьків участі у вихованні дитини. Така поведінка лише загострить ситуацію, ви караєте не колишнього чоловіка або дружину, а свою дитину.
Розлучення батьків, за статистикою, утричі збільшує можливість розлучення у майбутньому їхніх дітей.
Відносини дитини з батьками після розлучення
Коли дитина відмовляється спілкуватися з одним із батьків, намагайтеся відновити їх стосунки. Мож­ли­во, та­ким чи­ном ди­ти­на намагається підтримати вас, особливо якщо бачить, як ви страждаєте.
Іноді підлітки починають маніпулювати дорослими, намагаючись діяти у своїх інтересах. В ідеалі мама і тато повинні підтримувати дружні відносини.
Дитина відчуває себе продовженням двох людей, батька і матері, і якщо їй не дозволено любити одного з них, може відчути себе розколотою надвоє. Подумайте про майбутнє дитини та про її самооцінку. Дітям важливо мати позитивне уявлення про обох батьків: бути сином або дочкою “зрадника” або “зрадниці” і при цьому відчувати себе упевненим, успішним, гарним – неможливо.
Розлучення не з тих подій, які швидко забуваються. І, перш ніж найгірше буде позаду, знадобиться принаймні 2-3 роки. Намагайтеся бути терплячими.
Колишніх батьків не може і не повинно бути. Згадайте про інтереси дитини. Нехай у вас подружнє життя не склалося, ваші діти мають рости в любові! Не забороняйте колишньому чоловікові бачитися з дитиною, не шантажуйте його і не розповідайте дітям про ваш конфлікт. Адже спілкування батьків з дітьми – дуже важливо для обох сторін.
Є речі, які не варто робити ніколи і ні за яких обставин. В іншому випадку ви ризикуєте втратити довіру своєї дитини і приректи її на душевні страждання.
– НІКОЛИ НЕ з’ясовуйте стосунки при дитині.
– НІКОЛИ НЕ звинувачуйте свою дитину в тому, що вона схожа на батька.
– НІКОЛИ НЕ вимовляєте фраз “тато нас більше не любить”.
– НІКОЛИ НЕ диктуйте дитині, що вона повинна сказати батькові (матері) і коли.
– НІКОЛИ НЕ бороніть спілкуванню батька з дітьми після розлучення. Навіщо давати привід звинувачувати вас згодом?!
Поради батькам
Сім’я створюється і функціонує як інститут не для пошуків прожитку, спільного проживання, буйства пристрастей тощо двох осіб різної статі. В ідеалі сім’я потрібна як середовище для повноцінного виховання дітей. Все інше – засіб. І природа боляче карає нас, коли ми ці цілі та засоби плутаємо. З’явилася дитина – тепер її виховання (і ніщо інше) стало метою для батьків.
Поняття “мама краща за тата” і “тато кращий від мами” по суті своїй деструктивні, руйнівні.
Батькам слід знати, що діти багато в чому копіюють їх поведінкові стереотипи. Дитинство – це час, коли діти ростуть і дізнаються про нове, а зовсім не час для дорослих переживань і стресів. Обов’язок обох батьків – створити здорову атмосферу для розвитку дитини.
Відразу скажіть дитині, що її провини у вашому розлученні немає. Зазвичай після розлучення батьків у дітей з’являється почуття провини без жодної видимої причини.
Розлучення жодним чином не зменшує батьківську відповідальність. Вам слід обов’язково зустрічатися з нею і проявляти турботу і увагу.

Не змушуйте дітей приймати вашу сторону і ніколи не втягуйте її в свої сварки й інтриги!