Кримінальна відповідальність та покарання неповнолітніх

2014-11-20-01(1)

Злочинність неповнолітніх на сьогодні залишається однією з проблем нашого суспільства. Аналіз причин та умов, які викликають протиправну поведінку підлітків, показує, що поряд з негативним впливом економічної нестабільності в Україні, загальним падінням моралі в суспільстві, недоліками сімейного виховання існує така проблема, як низький рівень правової освіти серед дітей та підлітків.

На сьогоднішній день на обліку в службі у справах дітей Хмельницької міської ради перебуває 21 дитина, яка опинилася в складних життєвих обставинах у зв’язку із вчиненням ними злочинів та правопорушень. З неповнолітніми та їх батьками працівники служби систематично проводять роз’яснювально-профілактичні бесіди, перевіряють умови проживання, виховання та навчання дітей.
З метою попередження злочинів та правопорушень у дитячому середовищі у навчальних закладах міста Хмельницького проводяться правоосвітньо-профілактичні зустрічі з батьківськими колективами та учнями. Так, спільно з працівниками кримінальної міліції у справах дітей міста Хмельницького протягом вересня-листопада 2014 року проведено 14 виступів у навчальних закладах.
Згідно зі ст. 22. Кримінального кодексу України кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося шістнадцять років.
Особи, що вчинили злочини у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років, підлягають кримінальній відповідальності: за умисне вбивство, посягання на життя державного чи громадського діяча, працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця, судді, народного засідателя чи присяжного у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя, захисника чи представника особи у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги, представника іноземної держави, умисне тяжке тілесне ушкодження, умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, диверсію, бандитизм, терористичний акт, захоплення заручників, згвалтування, насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, крадіжку, грабіж, розбій, вимагання, умисне знищення або пошкодження майна, пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів, угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна, незаконне заволодіння транспортним засобом, хуліганство.
Враховуючи, що кримінальна відповідальність неповнолітніх за своєю формою та змістом досить специфічна, стаття 104 Кримінального кодексу України передбачає умови та порядок звільнення неповнолітньої особи від відбування покарання з випробуванням. Від звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності слід відрізняти звільнення від відбування покарання.
Якщо при призначенні покарання неповнолітньому у вигляді позбавлення волі на строк не більше п’яти років суд, враховуючи обставини справи і особу винного, прийде до висновку про недоцільність відбування винним призначеного покарання, він може ухвалити рішення про звільнення неповнолітнього від відбування покарання з випробуванням. Основною вимогою для звільнення від відбування покарання є не вчинення нового злочину протягом іспитового строку, який втановлюється тривалістю від одного до двох років. Якщо протягом іспитового строку засуджений не вчинить нового злочину, то після закінчення іспитового строку засудження скасовується і він визнається не судимим. У разі вчинення нового злочину під час іспитового строку суд призначає засудженому покарання за новий злочин і повністю або частково приєднує покарання, призначене за попередній злочин.
У разі звільнення неповнолітнього від відбування покарання з випробуванням суд може покласти на окрему особу, за її згодою або на її прохання, обов’язок щодо нагляду за засудженим та проведення  з  ним  виховної роботи.
Формою реалізації кримінальної відповідальності, яка не пов’язана із застосуванням кримінального покарання, є застосування примусових заходів виховного характеру. Заходи, що розглядаються, застосовуються примусово, тобто незалежно від бажання чи згоди неповнолітнього або його законних представників.
Згідно зі ст. 105 Кримінального кодексу України неповнолітній, який вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнений судом від покарання, якщо буде визнано, що внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки він на момент постановлення вироку не потребує застосування покарання. У цьому разі суд застосовує до неповнолітнього такі примусові заходи виховного характеру: застереження, обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього, передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічного колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання, покладення на неповнолітнього, який досяг п’янадцятирічного віку і має майно, кошти або заробіток, обов’язку відшкодування заподіяних майнових збитків, направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років. До неповнолітнього може бути застосовано декілька примусових заходів виховного характеру. Суд може також визнати за необхідне призначити неповнолітньому вихователя в порядку, передбаченому законом.
Слід звернути увагу батьків на те, що відповідно до ст. 226 Кримінального процесуального кодексу України допит малолітньої або неповнолітньої особи проводиться у присутності законного представника, педагога або психолога, а за необхідності – лікаря, не може продовжуватися без перерви понад одну годину, а загалом – понад дві години на день; ст. 227 – при проведенні слідчих (розшукових) дій за участю малолітньої або неповнолітньої особи забезпечується участь законного представника, педагога або психолога, а за необхідності – лікаря. У виняткових випадках, коли участь законного представника може завдати шкоди інтересам малолітнього або неповнолітнього свідка, потерпілого, слідчий, прокурор за клопотанням малолітнього або неповнолітнього чи з власної ініціативи має право обмежити участь законного представника у виконанні окремих слідчих (розшукових) дій або усунути його від участі у кримінальному провадженні та залучити замість нього іншого законного представника.
Якщо підозрюваним, обвинуваченим є неповнолітній, то до участі в процесуальній дії разом з ним залучається його законний представник. Як законні представники можуть бути залучені батьки, а в разі їх відсутності – опікуни чи піклувальники особи, інші повнолітні близькі родичі чи члени сім’ї, а також представники органів опіки і піклування, установ і організацій, під опікою чи піклуванням яких перебуває неповнолітній (ст. 44 Кримінального процесуального кодексу України).