З 1 січня 2015 року відбулися важливі зміни в сфері трудового законодавства, пов’язані із вступом у дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов’язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» від 28.12.14 р. Зміни, внесені до Кодексу законів про працю України, стосуються, зокрема, нових правил допуску працівників до роботи, а також введення фінансових санкцій для юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців за порушення законодавства про працю.
Відповідно до ч. 3 ст. 24 КЗпПУ, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відтепер трудовий договір не вважається укладеним за умови, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи (частину 4 статті 24 КЗпПУ, яка передбачала таку умову, виключено у новій редакції).
Із КЗпПУ виключили норму, яка зобов’язувала фізичних осіб-роботодавців «у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи зареєструвати укладений у письмовій формі трудовий договір у державній службі зайнятості за місцем свого проживання». Із цього можна зробити висновок, що не потребується реєстрація укладеного у письмовій формі трудового договору у державній службі зайнятості у разі його укладення між працівником і фізичною особою.
З 1 січня поточного року ч.2 статті 48 КЗпПУ («Трудові книжки») доповнено в частині необхідності ведення трудових книжок на студентів вищих навчальних закладів та учнів професійно-технічних навчальних закладів, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації. Частину 3 ст. 48 КЗПпУ доповнено вимогою про оформлення трудової книжки не пізніше п’яти днів після початку проходження стажування студентам вищих та учням професійно – технічних навчальних закладів.
Викладено в новій редакції вимоги ст. 196 КЗпПУ «Додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню». Так, для працевлаштування молоді, яка закінчила або припинила навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, звільнилася із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби (протягом шести місяців після закінчення або припинення навчання чи служби) і вперше приймається на роботу підприємствам, установам та організаціям встановлюється квота відповідно до Закону України “Про зайнятість населення». Окрім вказаних категорій осіб, підприємствам, установам та організаціям встановлюється квота для працевлаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб, яким виповнилося 15 років та які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу, а також інших категорій осіб, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню.
Статтю 232 КЗпПУ «Трудові спори, що підлягають безпосередньому розглядові у районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах» доповнено пунктом 6, який передбачає, що безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами працівників про оформлення трудових відносин у разі виконання ними роботи без укладення трудового договору та встановлення періоду такої роботи.
При винесенні рішення про оформлення трудових відносин з працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу, у разі фактичного виконання роботи повний робочий час орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про нарахування та виплату такому працівникові заробітної плати у розмірі не нижче середньої заробітної плати без урахування фактично виплаченої заробітної плати, про нарахування та сплату відповідно до законодавства податку на доходи фізичних осіб та суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за встановлений період роботи.
Згідно зі змінами до Кодексу законів про працю України запроваджується фінансова відповідальність роботодавців у вигляді штрафів за порушення вимог трудового законодавства (таких, як робота працівників і виплата їм заробітної плати без належного оформлення, порушення строків виплати заробітної плати та інших виплат, недотримання мінімальних державних гарантій у сфері оплати праці та інші порушення). Зауважу, що сплата штрафу не звільняє від усунення порушень законодавства про працю.
Юридичні та фізичні особи – підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:
– фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податків – у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;
– порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі – у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;
– недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці – у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;
– порушення інших вимог трудового законодавства, крім вище перерахованих – у розмірі мінімальної заробітної плати.
За інформацією Хмельницького міськрайонного управління юстиції
