27 грудня — день народження славетного українського гетьмана, військового, політичного і державного діяча, ім’я якого носить наше місто, — Богдана Хмельницького.
Історія всіх народів має свої доленосні повороти. Історичним “рубіконом” для України була доба гетьмана Богдана Хмельницького. Жодний народний вчинок і жодний національний герой не залишив такого яскравого сліду в українській історичній пам’яті, як гетьман Богдан Хмельницький. Він створив цілу епоху в українській історії. Епоху, що століттями надихала нащадків на створення національного епосу, в якому визрівала українська ідентичність. Як сучасники, так і нащадки, як вороги, так і соратники, оцінювали постать Богдана Хмельницького по-різному, зазвичай доволі суперечливо. Це був лицар, за якого “Володимирова Русь на ноги повстала” (Могилянський панегірик 1649 р.) і страшний “бич Божий”, безжалісний порушник посполитого спокою (в устах апологетів Речі Посполитої).
Богдан Хмельницький — це непересічний державний муж і відчайдушний патріот, якому Україна зобов’язана не інакше, як своїм політичним народженням на світ історії — народженням болісним, проте незаперечним.
До 420-річчя від дня народження гетьмана Богдана (Зиновія) Хмельницького Національний банк України ввів у обіг срібну 10-гривневу монету із зображенням Богдана Хмельницького.
Довідково
Богда́н Хмельни́цький (27 грудня 1595 (6 січня 1596), Суботів — 27 липня (6 серпня) 1657, Чигирин) — український військовий, політичний і державний діяч. Гетьман Війська Запорозького, голова козацької держави в Наддніпрянській Україні (1648—1657). Шляхтич, реєстровий козак, військовий писар, з 1648 року — гетьман Війська Запорозького. Організатор повстання проти панування шляхти в Україні, яке переросло у Національно-визвольну війну українського народу проти Речі Посполитої. Засновник козацької держави на теренах Центральної України — Війська Запорозького, більш відомої як Гетьманщина. Через ненадійність кримських союзників та важку війну з Річчю Посполитою, у 1654 році в Переяславі уклав військовий союз з Московським царством. Наприкінці свого життя намагався переорієнтуватися на союз зі Швецією та Османською Портою, вбачаючи в амбіціях Москви небезпеку козацькому суверенітету.
