Передумови
Нещодавно Верховною Радою України був прийнятий у першому читанні законопроект, який передбачає запровадження на ринку природного газу обліку та розрахунків за обсягом газу в одиницях енергії.Варто відзначити, що це була одна із багатьох ініціатив розроблених Центром економічного відновлення (аналітичний центр при Кабінеті Міністрів України), який в частині енергетичної галузі координується Центром Разумкова.
Модель наповнення газового ринку України
Блакитне паливо, яке є на українському ринку, походить із двох джерел: природний газ власного видобутку та імпортний ресурс. Розрахунки за вітчизняне паливо відбуваються на підставі отриманих кубічних метрів, а за газ, що продається на торговельних майданчиках ЄС, – у кіловат-годинах, тобто в європейських країнах це паливо вимірюють не в обсягах, а в теплових одиницях.
“Відповідно, щойно газ із ЄС доходить до нашого кордону, його обсяг у ручному режимі, із застосуванням коефіцієнтів, переводиться з енергетичної системи одиниць вимірювання газу в метричну”, – пояснює Максим Білявський, провідний експерт енергетичних програм Українського центру економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова.
Тобто фактично, констатує експерт, енергетичні ринки ЄС говорять мовою енергетичних одиниць, а Україна – мовою метричних і до того ж використовує перекладача, який не завжди може якісно перекласти з однієї мови на іншу. Тепер цей бар’єр мають забрати. Перехід на кіловат-години означає, що наша країна нарешті перейде на одиниці вимірювання, що діють у Європі, і тим самим спростить собі життя, бо відпаде необхідність їх переведення в кубічні метри.
Енергетичні одиниці зменшать простір для маніпуляцій
Переведення кубічних метрів у кіловат-години на кордоні означає не просто математичні незручності, а дає можливість для певних маніпуляцій. Саме тому уніфікація одиниць вимірювання з ЄС насправді може принести значно більше користі, ніж видається, якщо не заглиблюватися в тему.
“Оскільки ми приймаємо з Європейського Союзу ресурс, обсяг якого переводимо з енергетичних одиниць у метричні, то через коефіцієнт переведення закладається певна помилка. Власне застосування коефіцієнтів переведення на великих обсягах газу (а ми імпортуємо щонайменше від 8 до 12 млрд м3 щороку) означає існування можливості для маніпуляцій, у тому числі зі сторони великих трейдерів, які закуповують газ”, – зауважує Максим Білявський.
До того ж метрична система дозволяє “гуляти” якості газу й відповідно постачати українцям паливо з найнижчою теплотою згорання (7600 ккал на м3), бо вона закладена в наші нормативи. Адже що таке енергетична система вимірювання обсягів газу? Це виділення кількості тепла або кілокалорій під час згорання одного кубічного метра палива.
“Проте не всі українські газовидобувні компанії на практиці дотримуються вимог щодо якості природного газу, хоча всі вони “потрапляють” у держстандарт, продаючи газ із найнижчою, прописаною в ньому, теплотою згорання – 7600 ккал/м3”, – пояснює експерт.
“До того ж я не впевнений, що на практиці, особливо зараз, кожен газовидобувник буде дотримуватися навіть мінімальних норм, тому що для цього потрібно застосовувати відповідне обладнання”. А саме – системи комплексної підготовки газу та осушування, фільтри тощо. Також потрібно використовувати певні системи для контролю. Йдеться про потокові вологомір і хроматограф. Це обладнання, зі слів співрозмовника, в режимі реального часу робить кількісний та якісний аналіз компонентного складу природного газу. “Тому існування метричної системи вимірювання природного газу на етапі великого транспортного кільця створює передумови для корупції”, – додає Максим Білявський.
А внаслідок прийняття зазначеного законопроєкту вікно можливостей в частині маніпуляцій по переведенню обсягів газу з енергетичної системи в метричну – закриється, впевнений він.
Відповідальність газовидобувників зростатиме
Водночас підвищується відповідальність видобувних компаній і відкриється однаковий формат спілкування, ділового діалогу українських газовидобувних компаній з єдиним європейським газовим ринком, підсумовує Максим Білявський.
Запровадження розрахунків за кіловат-години дозволить споживачеві платити за кількість тепла, що виділяється при згоранні одного кубічного метра газу.
“Відтак підвищується відповідальність виробника природного газу перед споживачем, – пояснює Максим Білявський. – Це є достатня умова формування справедливого ринку. Адже за кращими європейськими практиками на енергетичному ринку головним є споживач, а не виробник”.
Таким чином, зауважує експерт, запровадження енергетичної системи вимірювання обсягів газу насамперед надає споживачу право платити справедливу ціну за якість товару. Адже якщо він споживатиме природний газ, нижча теплота згорання якого буде становити 7600 ккал/м3, то платитиме менше, ніж за 8200 ккал/м3. Водночас він зауважує, що збільшення калорійності газу не завжди призводить до зменшення його витрат, тому що чим жирніший, калорійніший газ, тим потрібно більше витратити повітря і роботи на його спалювання. І цей фізичний принцип, на його переконання, має бути врахований під час формування ціни.
Не можна не оминути увагою ще один важливий плюс впровадження енергетичної системи одиниць вимірювання газу. Необхідність постачання якісного ресурсу споживачам буде підштовхувати газорозподільні компанії вкладати кошти в оновлення своїх фондів.
“Адже більше 80% основних фондів ГРМ України застарілі й експлуатуються понад 35 років, – каже Максим Білявський. – Тому тягнути більше вже немає куди. Я сподіваюся, енергетична система вимірювань обсягів газу буде додатковим імпульсом до фокусування на якісній господарській діяльності”.
У цій ситуації, вважає експерт, оператори ГРМ зможуть оптимізувати частину витрат цього палива на технологічні потреби (боротьба з втратами, витоками тощо). Це буде виражатися у збільшенні програм капітальних ремонтів та інвестпрограм, тому що постачальникам газу потрібно буде більше грошей для ліквідації, локалізації тих чи інших технічних причин, через які і виникають втрати.
Якісний газ для споживача: наскільки це можливо і хто контролюватиме?
“Безумовно, за переходом на енергетичну систему вимірювання обсягів газу відбудеться додаткове навантаження в частині закупівлі відповідного обладнання (хроматографів та вологомірів), – пояснює Максим Білявський. – Проте воно ляже не на оператора ГТС”.
Чому? Тому що метрологічна система, метрологічне забезпечення, вважає експерт, у нас на належному рівні, й воно – сертифіковане. Система управління процесами виробництва в Україні відповідає стандартам ISO 9001, стандартам OHSAS і 150001. Тобто по ГТС – все гаразд. Газотранспортна система, переконаний співрозмовник, з урахуванням того, що вона експлуатує 67 фізико-хімічних лабораторій і доволі масштабно оснащена потоковими хроматографами і вологомірами, була готова до переходу на енергетичні одиниці вимірювання природного газу ще щонайменше 2016 року. Чому не переходила? “Напевно це питання лежить в політичній площині”, – вважає експерт.
Натомість, на його переконання, вузьким місцем сьогодні є газовидобувні компанії.
“Вони, на мій погляд, отримували надприбутки в попередні роки за рахунок збільшення ціни газу для населення, і час ці надприбутки вкладати в інтереси споживача, – каже Максим Білявський. – Без споживача газ як ресурс нікому не буде потрібний. Також потрібно пам’ятати, що світ розвивається, і споживач стає більш вимогливим. Ця вимогливість зокрема поширюється і на якість. На це варто зважати і бізнесу, і трейдерам, і газовидобувним компаніям”.
Водночас вимоги до якості ресурсу, який постачається споживачам, – зростають. Це означає, що наші газовидобувні компанії будуть змушені вкладати більше грошей, щоб давати товар відповідної якості, впевнений Максим Білявський.
“Уявіть, що в нас є сирзаводи, які отримують молоко, з якого можна виробляти такі самі якісні сири, як в Італії, – каже він. – Однак цим сирзаводам потрібно модернізувати обладнання (якщо вони ще не зробили цього) для випуску сиру, який буде конкурувати з італійськими, скажімо, в Німеччині. Молоко на вході – одне й те саме, питання – в технології. З газом – те саме. Компонентний склад газу скрізь різний, але і минулі, і нинішні технології, стандартні обов’язкові технології комплексної підготовки газу врегульовують всі питання по компонентному складу. Потрібно лише не боятися (в частині додаткових фінансових зобов’язань і витрат) і хотіти їх застосовувати”, – вважає експерт.
Витрати на перехід у перспективі відображатимуться в платіжках
Очевидно, що за додаткові витрати для досягнення належної якості газу хтось має заплатити. Найбільш простий шлях, до якого в нас звикли, – покласти все на плечі споживачів. Зробити їх відповідальними за старі труби, обладнання і загалом за систему. Чи підуть на це оператори та Регулятор?
Зі слів Максима Білявського, оскільки йдеться про природні монополії розподілення газу, тобто про транспортування газу розподільними мережами, то оператори ГРМ не можуть встановлювати собі тариф. Звісно, його встановлює НКРЕКП. Проте компанії збільшуватимуть інвестиційну програму, а вона лягатиме в основу розрахунків НКРЕКП. Відтак, у Комісії будуть всі економічні підстави збільшити тариф для цих операторів. “Але чи піде на це Регулятор в силу політичних обставин? Питання залишається відкритим”, – додає експерт.
Дата остаточного впровадження буде залежати від державної політики по даному законопроєкту. Він може бути прийнятий, але важливо, чи матимуть контролюючі органи відповідні інструменти впливу, аби той чи інший учасник ринку дотримувався цього закону.
“Прийняти такий закон буде недостатньо, аби запрацювала вся система”, – переконаний Максим Білявський. Водночас, на його думку, з 1 жовтня, тобто в поточному опалювальному сезоні, система таки може перейти на енергетичну методику.
За матеріалами статті Світлани Олійник для Української енергетики.
