Олімпіада Пащенко (1879-1972 р.р.) є видатною постаттю українського відродження часів УНР, активною діячкою державотворення, освітнього та просвітницького рухів.
Народилася Олімпіада Пащенко в сім`ї народних учителів Михайла Федоровича і Юлії Василівни Пащенків. Місце її народження – село Серби на Могилівщині (тепер с. Готівка на Вінничині). Дев`ятирічною її віддають на навчання в Кам`янець до Марійської жіночої гімназії, яку закінчила в 16 років. Куди б потім її не закидала доля, вона завжди повертається до Кам`янця-Подільського, має його за рідне місто.
Педагогічну освіту О.Пащенко продовжила в Тифлісі (Тбілісі), де закінчила дворічні педагогічні курси. Працювала вчителькою зразкової школи Тифліського Педагогічного Товариства, згодом стала її керівником. Створює українську секцію в «Товаристві народних читань», веде велику культурно-освітню роботу: налагоджує діяльність самодіяльного українського театру, стає лекторкою каторжної тюрми.
Благородство і доброта душі О.Пащенко проявилися під час російсько-японської війни. Закінчивши курси сестер милосердя при жіночій гімназії в Тифлісі, добровільно їде на фронт, де працює у шпиталях сестрою-жалібницею. 15 серпня 1905 року з військовими нагородами (медалі «За усердие» і «За храбрость»), але скалічена, на двох милицях (з того часу накульгувала на ногу, ходила з паличкою) повертається О.Пащенко на рідну землю – до батька в село Великий Карабчіїв недалеко Кам`янця, де він вчителював після Сербів. Уже 29 серпня була призначена завідуючою школи в Дунаєвцях. Національно свідома, збагачена досвідом учителька (було їй 26 років) активно займається громадською роботою, пробудженням національної і соціальної свідомості людей.
У квітні 1917 року її обирають членом Центральної Ради, а в 1919 році повітове селянство обрало її членом Трудового Конгресу.
Найплодотворнішою була діяльність О.Пащенко у Кам`янці на посаді Голови Повітової Земської управи, Голови Повітової Шкільної Ради, заступника голови «Просвіти» і секретаря університетської комісії по відкриттю Кам`янець-Подільського державного українського університету.
Ректор університету І.Огієнко так оцінив її роль у створенні закладу: «О. Пащенко завжди допомагала мені в тяжкій праці організації Кам`янецького Університету, допомагала енергійно і самовіддано, притягуючи до праці й усіх тих, що могли допомагати. Загальними надлюдськими зусиллями всіх і створено справді величезне диво – Кам`янець-Подільський Державний Український Університет».
А часи були справді неспокійні… У перший прихід більшовиків у травні 1919 року була заарештована за образу заїжджого комісара (махала на нього палицею), їй було оголошено смертний вирок, на 5 червня призначався розстріл. Поручилися за О.Пащенко університетська рада і професорська рада університету, повітова учительська Спілка та міська Кам`янецька дума, її було випущено з в`язниці з умовою домашнього арешту.
Слушно зауважив І.Огієнко: «Ціле своє життя О.Пащенко віддала громадській праці, особливо в її освітній ланці, маючи за це єдину нагороду – в`язницю й безробіття”.
Прожила видатна просвітянка довге життя – 93 роки.
Некролог написав її син Юрій Шульмінський.: «Все своє життя, як учителька та письменниця вона боролась за права української мови та несла поміч ближнім, а тому існуватиме далі в своїх творах, з яких випромінюватиме для наступних поколінь людську мужність та добро».
За матеріалами Богдана Крищука, кандидата педагогічних наук,
член правління Хмельницького міського Товариства «Просвіта».
